У ст.269 Цивільного кодексу України дане трактування немайнових прав – це права, що належать кожній фізичній особі від народження або згідно із законом; особисті немайнові права фізичної особи немає економічного змісту; особисті немайнові права тісно пов'язані з фізичною особою, яка, своєю чергою, неспроможна відмовитися від цих правий і володіє ними довічно. ст. 270 ЦК визначає види особистих немайнових прав: це право на життя, на охорону здоров'я, свободу та особисту недоторканність, на недоторканність особистого та сімейного життя, право на безпечне для життя та здоров'я довкілля, на повагу до гідності та честі, право на таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції, право на недоторканність житла, вільний вибір місця проживання та свободу пересування, право на свободу літературної, технічної, художньої та наукової творчості. Законом можуть бути передбачені інші немайнові права фізичної особи, перелік немайнових прав не є вичерпним. Захист немайнового права передбачає ст. 275 ЦК, яка говорить про те, що фізична особа має право на захист свого немайнового права від протиправних посягань третіх осіб за допомогою традиційних способів, встановлених ЦК України та іншими засобами. Глава 3 зазначеного Кодексу встановлює способи захисту немайнового права, що здійснюються відповідно до змісту цього права, у спосіб його порушення та наслідки, заподіяні цим порушенням. Відповідно до ст. 15 ЦК кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі її порушення, а також право на захист свого інтересу, що не суперечить законодавству. Під способами захисту цивільних прав маються на увазі закріплені закони матеріально-правові заходи примусового характеру, з допомогою яких здійснюється відновлення порушених правий і вплив на правопорушника.
Захист немайнових прав
