Стягнення боргу – окрема категорія справ у практиці юриста. Для стягнення необхідний документ, що підтверджує факт наявності боргу. Це може бути боргова розписка та договір позики. Розписка, що фіксує акт передачі готівки, є з юридичної точки зору достатнім доказом, що підтверджує укладання договору позики. При закінченні терміну позики чи порушення договору кредитор має право звернутися до суду для стягнення заборгованості. Повернення боргу здійснюється згідно з рішенням суду. У разі задоволення позову витрати на судовий збір стягуються з боржника.
Стягнення заборгованості в судовому порядку передбачає:
-
підготовка доказів, що підтверджують наявність заборгованості; (договір, витяг за рахунком, заява для видачі готівки);
-
подання вимоги боржнику, якщо термін повернення боргу не встановлений договором або визначений моментом пред'явлення вимоги;
-
підготовка позовної заяви про стягнення боргу та подання її до суду;
-
участь у судових засіданнях;
-
винесення рішення судом.
Виконання судового рішення перебуває у компетенції Державної виконавчої служби України.
Стаття 1050 та 625 Цивільного кодексу України зобов'язують позичальника, який вчасно не повернув борг, повернути його з урахуванням індексу інфляції за весь період прострочення плюс 3%. річних від простроченої суми, якщо інше не передбачено законом чи договором.