Верховний Суд України на засіданні Судової палати у цивільних справах 19 березня 2014 року виніс ухвалу у справі №6-2цс14, предметом якої була суперечка про визнання недійсною договору дарування. Верховний суд дійшов висновку про те, що договір, укладений під впливом тяжкої обставини та на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним на підставі ст. 233 Цивільного кодексу України незалежно від того, хто був ініціатором такої угоди. Зазначена норма не передбачає обмежень чи заборон її застосування до окремих правовідносин та до договору дарування зокрема. Як передбачено ч.1 ст. 717 ЦК України, за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати у майбутньому іншій стороні (обдаровуваному) безоплатне майно у власність.
Як пояснює Пленум Верховного Суду України, правочин може бути визнаний судом недійсним на підставі ст. 233 ЦК, якщо вона вчинена особою під впливом тяжкої для неї обставини та на вкрай невигідних умовах, ніж друга сторона скористалася (п.23 Постанови Пленуму ЗСУ від 6.11.2009 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними"). Тяжкими обставинами можуть бути тяжка хвороба самого дарувальника або його родича, смерть годувальника, загроза втратити житло або загроза банкрутства та інші обставини, для усунення або зменшення яких необхідно укласти такий правочин. Особа повинна укладати таку угоду добровільно, без насильства, обману чи помилки. Особа, яка оскаржує правочин, повинна довести, що за відсутності тяжкої обставини угода взагалі не була б укладена або укладена на інших умовах.