Право власності - право на річ (майно), яке особа здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Право власності включає права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Володіння передбачає можливість мати (утримувати) у себе певне майно, панувати над ним.
Користування означає можливість використовувати, експлуатувати річ, отримувати від неї корисні властивості, її споживання.
Під розпорядженням розуміють можливість визначення юридичної долі речі шляхом зміни її приналежності, стану або призначення (продаж, дарування, передача у спадок, переробка, знищення і т.д.).
Власник має право здійснювати щодо свого майна будь-які дії, які не заборонені законом.
Право власності закріплено у ст. 41 Конституції України та гарантовано державою. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.
Цивільний кодекс України (ст.392) передбачає можливість звернення до суду за визнанням права власності у випадках:
- якщо це право оспорюється або не визнається іншими особами;
- якщо втрачено документи, що підтверджують право власності.
Позивач у такому позові - особа, яка вже є власником. Відповідач- особа, яка сумнівається у приналежності майна позивачу, не визнає за ним права власника або має щодо майна власний інтерес або особа, яка не визнає право власності позивача у зв'язку з відсутністю у нього документа, що встановлює право.